Студентки 3 курсу спеціальності 191 «Архітектура та містобудування» – Єва Дьомкіна, Марія Парасоцька, Руслана Кравченко та Поліна Хлистун – навчалися за програмою кредитної академічної мобільності Erasmus+ в провідному данському закладі вищої освіти – Академії технологій і бізнесу Зеландії (Zealand Academy of Technologies and Business, Данія) протягом усього 2025/2026 навчального року (з 19 серпня 2025 року по 30 червня 2026 року). Продемонструвавши високий рівень знань, фахової англійської мови та мотивації в осінньому семестрі, представниці Полтавської політехніки отримали підтримку з боку данських координаторів і продовжили участь у програмі мобільності у весняному семестрі.
Друга половина навчального року була повністю зосереджена на практичній діяльності. Обов'язковим і найвідповідальнішим етапом стало 12-тижневе виробниче стажування в архітектурних та інженерних компаніях Данії – SKARK, Enemærke & Petersen A/S та Christian Steel Design ApS. Працюючи над реальними виробничими замовленнями (від проєктування модульного студентського містечка з контейнерів і житлових будинків до складних розрахунків фасадів, специфікацій для багатоповерхівок та конструювання унікальних металевих арок для історичної церкви), студентки опанували передові європейські методики проєктування, поглибили навички роботи в Revit, Inventor, Twinmotion та навчилися проводити аерофотозйомку будівельних майданчиків за допомогою дронів.
Фінальним випробуванням для дівчат став захист комплексних проєктів стадій А4–А6, розрахунків зі статики та проджект-менеджменту перед комісією викладачів і незалежним зовнішнім цензором. Результати виявилися тріумфальними: усі четверо здобувачок отримали найвищі оцінки данської системи (дві оцінки «10» та дві максимальні «12»), а також офіційні данські дипломи бакалаврів за фаховою програмою «Byggetekniker» (технік-будівельник / архітектурний технолог).
Про особливості другого семестру, досвід роботи в данських колективах, складання фінальних іспитів та власні відкриття учасниці програми розповіли особисто:
«Для мене цей рік у Данії став чимось значно більшим, ніж просто навчанням за кордоном, – говорить Марія Парасоцька. – Це був сміливий крок за межі звичного, глибоке занурення в іншу культуру та справжній виклик власним силам у реальному професійному середовищі.
Скандинавський підхід до освіти вразив із перших днів: тут немає сухого заучування теорії. Натомість навчання вибудуване навколо живої практики, взаємодії в команді та пошуку сміливих рішень для реальних будівельних викликів.
Найбільшою цінністю другого семестру стала 12-тижнева виробнича практика в архітектурному бюро SKARK. Мені випала дивовижна нагода побачити повсякденне життя європейської компанії зсередини: я працювала над реальними об’єктами, брала на себе фахову відповідальність і крок за кроком прожила весь шлях проєктування – від перших концептуальних ескізів до формування повного пакета робочої документації
Окреме захоплення викликала взаємодія з данськими колегами. Їхня щирість і доброзичливість підкорили з перших днів: вони терпляче пояснювали найскладніші нюанси, ділилися професійними секретами й завжди підтримували у пошуку правильного рішення. Робота в такому колективі стала безперервним діалогом культур, який допоміг відчути унікальну скандинавську філософію проєктування, побудовану на взаємоповазі, рівності та командному дусі.
Звісно, поєднувати повний день у компанії з підготовкою фінального університетського проєкту було справжнім випробуванням на витривалість. Це вимагало залізної самодисципліни, адже саме цей проєкт визначав успіх на підсумковому екзамені. Навчання в Данії точно не назвеш легким, однак саме висока планка вимог робить його настільки змістовним: із кожним зданим кресленням чи виконаним завданням ти фізично відчуваєш власний фаховий стрибок уперед.
Окреме захоплення викликала сама атмосфера в академії. Тут зникає звична дистанція між викладачем і студентом: викладачі ставляться до тебе як до рівноправного молодшого колеги, щиро цікавляться твоїми успіхами й завжди готові підтримати порадою. Така культура безумовної поваги та партнерства допомогла нам дуже швидко звикнути до нових академічних правил.
А життя в гуртожитку взагалі перетворило цей рік на яскравий міжкультурний калейдоскоп. Коли поруч живуть однолітки з найрізноманітніших куточків світу, кожен вечір наповнюється щирими розмовами, відкриттям нових традицій і народженням міцної дружби. Цей живий міжнародний простір дав не менше життєвих уроків, ніж лекції та робота над кресленнями.
Особливим задоволенням було відкривати для себе саму Данію – країну дивовижної внутрішньої гармонії, естетики, продуманого до дрібниць міського простору та абсолютного відчуття безпеки. Мандрівки старовинними й сучасними містечками, вивчення місцевої архітектури безпосередньо на вулицях і занурення в данський спосіб життя стали для мене невичерпним джерелом професійного натхнення.
Сьогодні я чітко розумію: цей рік став поворотним моментом у моєму студентстві. Він навчив набагато більше, ніж просто практичних навичок роботи в бюро. Програма навчила мене вільно мислити в міжнародному контексті, миттєво адаптуватися до змін, не боятися відповідальності та сміливо ставити перед собою найамбітніші кар'єрні цілі.
Я безмежно вдячна рідній Полтавській політехніці за довіру та наданий мені шанс. Саме завдяки таким міжнародним можливостям ми, студенти, перестаємо сумніватися у власних силах, сміливо виходимо на глобальний рівень і доводимо, що українська фахова школа здатна гідно конкурувати за найвищими європейськими стандартами. Цей рік у Данії став для мене не просто стажуванням за кордоном, а потужним життєвим стартом, досвід якого надихатиме мене все професійне життя».
«Весняний семестр у Данії став логічним і надзвичайно насиченим продовженням моєї академічної подорожі, – ділиться Поліна Хлистун. – У цей період я зосередилася на опануванні фаху Byggetekniker (будівельного техніка/технолога). Друга половина року дозволила з головою зануритися у скандинавську інженерну культуру, де кожна теоретична теза одразу перевіряється практикою на реальних об'єктах.
Програма була побудована так, щоб університетські проєкти постійно перегукувалися з роботою на виробництві. Одним із наших головних завдань в академії стала розробка сучасного таунхауса. Ми детально продумували планувальні рішення, розраховували конструкцію будівлі та шукали нестандартні просторові комбінації. Цей досвід допоміг зсередини відчути філософію європейського проєктування малоповерхового житла – функціонального, енергоефективного та максимально зручного для життя.
Справжнім серцем семестру стала 12-тижнева виробнича практика в данській архітектурній компанії SKARK, яка майстерно об'єднує під одним дахом архітекторів, інженерів і дизайнерів. Робота в такому середовищі дозволила побачити повсякденну «кухню» масштабного європейського бюро та відчути, як народжується справжня синергія між різними фахівцями заради спільного результату.
Серед проєктів компанії найбільше сил і душі я вклала в розробку модульного студентського гуртожитку з житлових контейнерів. Ця робота мала для мене особливу цінність, адже покликана вирішити дуже близьку нам проблему – гострий дефіцит доступного житла для іноземної молоді, яка щороку приїздить на навчання до Нестведа.
Моє завдання охоплювало весь творчий цикл: від ергономічного планування приміщень і дизайну інтер’єрів до 3D-візуалізацій та моделювання екстер’єру. Справжнім викликом став пошук фасадного рішення: я запропонувала понад п'ятнадцять різних концепцій, і зрештою ми зупинилися на комбінації благородної модрини та кедра. Саме натуральне дерево допомогло візуально «зігріти» холодний метал контейнерів, перетворивши його на естетичний, затишний і повноцінний сучасний простір для життя.
Стажування стало для мене справжнім технологічним стрибком. Я значно підтягнула роботу в Autodesk Revit, відкрила для себе можливості Twinmotion для створення атмосферних архітектурних візуалізацій, а також уперше спробувала себе в аерофотозйомці: ми підіймали дрони над будівельними майданчиками й перетворювали отримані кадри на точні тривимірні моделі рельєфу.
Не менш цінним уроком виявилося знайомство з данською корпоративною культурою. Мене вразило, наскільки філігранно там налагоджені всі внутрішні процеси: кожен спеціаліст чітко тримає свою зону відповідальності й робить це бездоганно. Саме завдяки такій культурі взаємної довіри в команді немає хаосу, проєкти здаються точно в термін, а їхня якість залишається безкомпромісно високою.
Найбільш хвилюючим підсумком цього року стало отримання офіційного данського диплома за програмою Byggetekniker. Цей документ – не просто свідоцтво пройденої теорії та практики на виробництві, а моя перша вагома міжнародна сходинка у професії, яка дарує шалену впевненість у власних силах.
Річна мобільність перевернула моє уявлення про архітектуру та будівництво. Вона вивела мене у глобальний професійний простір, познайомила зі скандинавським підходом до створення міського середовища та загартувала характер. Я переконана, що здобутий у Данії досвід стане надійним фундаментом, на якому я впевнено будуватиму свою кар'єру вдома та на міжнародному рівні».
«Наші данські пригоди продовжуються, і любов до рідної Полтавської політехніки в серці – незмінна! – із теплотою згадує Руслана Кравченко. – Зараз уже важко пригадати ту саму мить, коли ми вперше заговорили з нашими данськими координаторами Андерсом і Пером про другий семестр. Але один день закарбувався в пам’яті назавжди.
Ми їхали в машині Андерса на екскурсію до фабрики, де збірні стіни друкують на будівельному 3D-принтері. Він пильно стежив за дорогою і раптом сказав: «Це серйозний шанс для вас, але я не тисну. Будь-яке рішення – тільки за вами». Тоді він зізнався, скільки документів йому щодня доводиться вичитувати, узгоджувати й переписувати, аби ми могли залишитися. Я не втрималася і запитала: «Андерсе, якщо чесно, навіщо тобі це? Тобі ж за це ніхто не доплачує». На що він дуже щиро відповів: «Коли я сам студентом поїхав за обміном, мені так ніхто не допомагав. Я був сам на сам з усіма проблемами. І мені понад усе хочеться подарувати вам цей шанс. З усією повагою до України – коли ви ще проведете цілий рік у Данії?».
Після цього щовечора ми збиралися вчотирьох і зважували всі страхи та сумніви. «А якщо ми не зрозуміємо матеріал? Він же абсолютно новий, щойно перекладений, на нас його фактично тестуватимуть уперше», – хвилювалася Поля – «Значить, будемо сідати разом і терпляче пояснювати одна одній усе, що зрозуміла кожна з нас», – вирішили ми. Такі розмови тривали вечір за вечором, доки ми врешті не сказали вголос спільне й тверде: «Лишаємося!».
Після різдвяних канікул, із 9 лютого, щоп'ятниці ми поспішали в академію на індивідуальні лекції та консультації до викладача Матіаза. Хоча ці зустрічі були суто добровільними, ми не пропустили жодної – адже знали, що Матіаз виділяє цей час ексклюзивно для нашої четвірки! Загалом програма давалася добре, але одного разу він настільки зрозуміло розібрав зі мною місцевий софт для підрахунку вартості будівництва, що я потім змогла розкласти все по поличках і пояснити дівчатам простою людською мовою.
Узагалі в нас склалася дивовижна командна синергія, де кожна мала свою «суперсилу». Поліна з Євою найкраще за всіх розумілися на тонкощах покрівель, я брала на себе допомогу з фундаментами, а Марія виявилася справжньою майстринею бездоганних таблиць. Її розрахунки – це не просто формальні цифри зеленим кольором, а справжній шедевр системності з продуманою деталізацією та колірною легендою комірок!
Паралельно тривав відповідальний пошук місць для стажування, і географія врешті розподілилася дуже контрастно. Марії з Поліною пощастило залишитися в нашому Нестведі: їх гостинно прийняло архітектурне бюро SKARK, куди було рукою подати – якісь 20 хвилин пішки (графік із 7:30 до 15:00). А от на нас із Євою чекали справжні приміські мандри! Єва потрапила до будівельної компанії Enemærke & Petersen A/S у місті Кеге (зміна з 7:00 до 15:00), а я – до інженерного бюро Christian Steel Design ApS у місті Престе з найранішим стартом о 6:30 ранку. Обом нам доводилося долати майже годину дороги в один бік.
З початком лютого розпочався новий життєвий ритм, який тимчасово розділив нашу четвірку. Ми з Євою мешкали в різних кімнатах, тож через незбіг графіків бачитися вдавалося рідше. Ми морально готувалися до того, що ці 12 тижнів стануть найскладнішим марафоном у житті: наш будильник дзвонив рівно о четвертій ранку, відбій наставав о восьмій вечора, а шлях на роботу пролягав крізь данські лютневі снігопади та непроглядну вранішню темряву.
Утім, ані скандинавські снігопади, ані лютнева темрява насправді зовсім не лякали. Щоранку о 5:40 я спостерігала за бездоганною роботою данських комунальників, які спеціальними машинами вичищали вулиці до блиску – згодом ми навіть звикли тепло вітатися з ними, наче добрі знайомі. Та й чи може лякати передсвітанкове місто в Данії – одній із наймиролюбніших та найбезпечніших країн світу за рейтингом Global Peace Index?
З часом я щиро полюбила цей суворий розпорядок. Для мене це стало відкриттям, наскільки я здатна до залізної дисципліни. Коли твій день вивірений по хвилинах, зникають будь-які вагання: є чіткий фокус на роботу та фіксований вільний час, куди ти, немов у «тетрісі», маєш філігранно вписати всі свої плани. Цей ритм чудово дисциплінує: якщо щось не поміщається у графік – або відкладаєш на завтра, або усвідомлюєш, що це було не так уже й суттєво.
Формально щоп’ятниці мій робочий день закінчувався вже об 11:30. Проте в цей час я рідко була готова піти додому: кінець тижня майже завжди минав у виїздах на реальні будівельні майданчики. Знаєте цей стан, коли справу на пів години ти з фаховим азартом розбираєш усі дві, бо хочеш докопатися до найдрібніших деталей? Звісно, це було суто моє бажання: я будь-якої миті могла сказати шефу, що мій робочий час вичерпано. Але мені хотілося бути там, бачити процес наживо й убирати кожен нюанс.
На практиці колеги допомогли мені досконало опанувати AutoCAD, Autodesk Inventor та абсолютно новий для мене софт для обробки лазерних 3D-сканів. І, звісно, левову частку часу займав Revit. І тут я відчула неймовірну вдячність і гордість: на щастя, рідна Політехніка навчила мене користуватися цією програмою на всі 100%, тож на данському виробництві я почувалася абсолютно вільно й упевнено!
Одного дня сталася подія, яка змінила все й до сліз зворушила мене: керівництво побачило в мені потенціал і довірило мені вести повністю власний проєкт! Почувши ці слова, я буквально завмерла – від хвилювання перехопило подих і підкосилися ноги.
Завдання було неймовірно красивим і водночас надскладним: заможна родина святкувала весілля та запросила французьких дизайнерів і флористів для оздоблення живими квітами, а мені доручили спроєктувати металеві конструкції. Йшлося про три величні подвійні арки грандіозних розмірів і майже два десятки менших елементів, що з’єднувалися в єдину повітряну систему над святковими столами.
Першу велетенську арку потрібно було змонтувати на в’їзді до маєтку, зафіксувавши її в масивному чотириметровому бетонному паркані. Але справжнім інженерним викликом стали дві інші арки для старовинної церкви у Вордінгборзі: одна обрамляла вхідний портал, а інша повторювала абрис внутрішнього склепіння. Час наклав відбиток на середньовічну кладку – форма храмової арки стала асиметричною й дещо похилилася. До того ж, за суворими правилами реставрації конструкція не мала права торкатися історичних стін – лише спиратися на підлогу! Довелося добряче поламати голову над самонесучим конструктивним рішенням.
Мені навіть дали спеціальний дозвіл провести кілька годин наодинці в напівтемряві порожнього храму, щоб зняти найточніші натурні заміри. Я безмежно вдячна данським наставникам за цю колосальну довіру й делікатність: вони підставляли плече лише тоді, коли я сама просила про пораду. Весілля минуло бездоганно: конструкції надійно витримали святковий натовп, а французькі дизайнери були цілковито в захваті від моєї роботи!
Неймовірних успіхів на практиці досягла й наша Єва. Її компанія зводила сучасні житлові багатоповерхівки, і Єва віртуозно опанувала надскладний процес специфікації та закупівель будівельних матеріалів. Вона виїжджала на майданчики, робила точні заміри стінових прорізів, підбирала потрібні типи віконних і дверних систем та зводила все в єдиний кошторис. Коли Єва показала мені цю «кухню» на своєму робочому ноутбуці, мене просто вразила скандинавська увага до деталей: існує незліченна кількість модифікацій тих самих вікон, що відрізняються між собою крихітними елементами! А її розрахункові таблиці – це взагалі окремий шедевр вищого пілотажу з колосальними масивами даних і цифр.
А Марія з Поліною тим часом долучилися до важливого урбаністичного проєкту безпосередньо в Нестведі. Дівчата допомагали розробляти архітектурну концепцію затишного житлового кварталу на пагорбі, покликаного вдихнути нове життя в територію занедбаного скейт-парку, який роками стояв пусткою.
Логічним підсумком виробничого етапу став офіційний захист практики, під час якого кожна з нас презентувала виконану роботу. До цього ми підготували ґрунтовні 10-сторінкові звіти з детальним описом усіх креслень, розрахунків і виробничих процесів, які пройшли на підприємствах.
Сам екзамен проводив наш університетський куратор – той самий викладач, який протягом цих трьох місяців особисто навідувався до нас на фірми, розпитував роботодавців про наші успіхи й по-батьківськи цікавився, чи комфортно нам у колективах. Його запитання на іспиті були виключно прикладними: наставнику було важливо побачити не зазубрені фрази, а наш реальний фаховий стрибок, уміння мислити як інженери й вільно орієнтуватися у складних будівельних нормах.
Одразу після стажування ми з головою поринули в університетські курсові роботи. Ще в лютому ми встигли закрити стадію А4 – ескізний концепт, де затверджуються загальні архітектурні форми та планувальні схеми. Тепер же настав час виходити на фінішну пряму з найбільш трудомісткими етапами: стадією А5 – детальними робочими кресленнями для будівельників із промальовуванням кожного вузла, та А6 – підсумковою виконавчою документацією «як побудовано».
У першому семестрі ми також виконували стадію А7, створюючи експлуатаційну цифрову 3D-модель споруди з філігранною деталізацією буквально до кожного цвяха. Проте весняний семестр через насичену тримісячну практику не передбачав такого етапу через брак часу, тому всю увагу ми зосередили на бездоганній якості робочих креслень і вузлів.
Вимоги до проєктування були по-скандинавськи безкомпромісними. Окрім загальних креслень і монтажних вузлів, кожен проєкт обов’язково містив точні інженерні розрахунки зі статики – це детальна перевірка тримального каркаса на міцність, власну вагу та стійкість до вітрових навантажень. Також ми формували окремий блок із проджект-менеджменту, де доводили вміння орієнтуватися в нормах данського будівельного законодавства, правилах укладання контрактів і кошторисній справі.
Фінальним випробуванням став кваліфікаційний захист перед викладачами та незалежним зовнішнім цензором. Це комплексний міждисциплінарний іспит, де ти тримаєш удар одразу з усіх предметів. Регламент виявився гранично суворим: рівно 15 хвилин відводилося на власну презентацію і ще пів години – на перехресний раунд запитань від екзаменаторів, де кожну лінію та кожну цифру у своєму проєкті доводилося захищати з науковою точністю.
Окремою вимогою програми був вибір індивідуального фокусу: кожна з нас мала обрати ключовий конструктивний елемент будівлі й розробити креслення його вузлів із максимальною деталізацією. Марія з Поліною обрали своєю спеціалізацією покрівлю, а ми з Євою зосередилися на стінах. І якщо хтось раптом подумає, що ми списували одна одну – аж ніяк! Конструктивних складових у котеджі не так багато, проте кожній із нас було принципово цікаво докопатися до суті самостійно й знайти власні інженерні відповіді.
Це був неймовірно захопливий час: вечорами ми збиралися разом, влаштовували мозкові штурми й могли годинами дискутувати над складними примиканнями: «Дівчата, у мене тут конструкція підлоги не сходиться зі стіною, як би ви це вирішили?». Такі палкі обговорення та взаємні поради згуртовували нас ще дужче й перетворювали навчання на справжню творчу майстерню.
Мене неймовірно підкупила данська філософія викладання: тут наставники шукають не твої помилки, а твої сильні сторони – те, у чому ти по-справжньому талановитий. Зізнатися, я дуже хвилювалася через свої креслення стін: мені здавалося, що вони вийшли не ідеальними – десь виноски тексту були не за лінійкою, десь колір маркування пароізоляції відрізнявся від попереднього аркуша (хоча для данців це не принципово, головне – чітка стрілочка з правильною назвою матеріалу). Я боялася, що це зіпсує загальне враження.
Але коли викладачі відкрили мої креслення інженерних мереж дощових і стічних вод, їхня реакція перевернула все. Вони зі щирим захопленням подивилися на мене й запитали: «Руслано, а чому ти не взяла своєю головною спеціалізацією саме системи водовідведення? Поглянь, у тебе ж це вийшло просто неймовірно круто!».
У цю мить я просто завмерла. Мені ніколи навіть на думку не спадало, що це може бути моєю сильною стороною! Річ у тім, що інженерні мережі для мене – це справжній стан потоку: мені шалено подобається вибудовувати траси для труб, прораховувати їхні діаметри й ухили, прогнозувати можливі гідравлічні проблеми та заздалегідь знаходити для них рішення. Коли я креслю труби – я насправді душевно відпочиваю! Але мені завжди здавалося, що це щось другорядне, та й внутрішній критик шепотів, що я, напевно наробила там купу непомічених помилок.
І раптом Андерс, пильно вдивляючись у моє креслення дощової каналізації, каже: «Я зараз поставлю запитання, воно доволі глибоке й непросте, тому відповідати не обов'язково: поясни, що означають ось ці специфічні коефіцієнти у твоїх розрахунках?». Від несподіванки в мене серце пішло в п'яти, але... я відповіла! Можливо, трохи несміливо через хвилювання, але абсолютно точно й правильно. Побачивши щирі посмішки викладачів, я посміхнулася у відповідь, а всередині все просто розквітло. Це було неймовірне, ні з чим не зрівняне відчуття фахової перемоги!
Оголошення результатів екзамену перевершило всі сподівання: дві оцінки «12» та дві «10» за 12-бальною данською шкалою. Хто саме який бал здобув – нехай залишиться нашою дружньою таємницею, адже в Данії обидві ці позначки свідчать про екстраклас підготовки й викликають щире захоплення як у викладачів, так і в незалежних цензорів.
Цей тріумф ми відсвяткували тепло й по-студентськи: зібралися за великим столом у піцерії неподалік кампусу, смакували піцу, згадували всі виклики цього шаленого року, щиро сміялися та відчували, що наша велика данська пригода увінчалася найкращим фіналом!»!
«Успіх цієї річної програми – це результат колосальної спільної роботи, довіри та справжнього міжнародного братерства, – зазначає кандидатка філологічних наук, доцентка, координаторка міжнародної діяльності Полтавської політехніки Анна Павельєва – Від щирого серця хочу висловити глибоку й безмежну вдячність нашим шановним данським колегам та надійним партнерам – Оле Коллінгу, Марі-Жозе Жіассон Єнсен, Андерсу Штудсгорду Вінсльову та Перу Мейєру!
Ваша всеосяжна допомога в організації процесу мобільності – від перших підготовчих етапів і складних юридичних погоджень до тріумфального завершення програми – та особисте, щире й тепле наставництво над нашими студентами виходять далеко за рамки звичайного професійного партнерства. Це – зворушливий прояв справжньої людяності, самовідданості, солідарності з Україною та глибокої відданості спільній шляхетній справі. Ваша невтомна щоденна праця, оптимізм і турбота про успіх кожної нашої студентки дарують українській молоді не просто передові європейські знання, а крила, впевненість у власних силах та відчуття міцного надійного плеча поруч.
Окремі слова щирої поваги та вдячності висловлюємо викладацькому складу Академії технологій і бізнесу Зеландії, зокрема викладачу Матіазу та всім менторам і кураторам за їхнє невичерпне терпіння, фахову щедрість, педагогічну мудрість і розуміння. Ви не просто ділилися тонкощами професії Byggetekniker та передовими цифровими інструментами – ви створили для наших дівчат атмосферу абсолютного прийняття, рівноправного партнерства й постійної підтримки, де помилки сприймаються як точки зростання, а кожне конструктивне рішення знаходить щире захоплення. Дякуємо вам за всебічну допомогу в навчанні, віру в потенціал українських студенток та відкритість ваших сердець!
Реалізація таких масштабних міжнародних проривів була б неможливою без стратегічного бачення та безумовної підтримки керівництва нашого університету. Висловлюємо найтеплішу подяку президенту Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Володимиру Онищенку та ректору Олені Філонич за послідовну, незмінну підтримку розвитку міжнародної академічної мобільності, всебічне сприяння інноваційним освітнім ініціативам, всеосяжну віру в нашу талановиту молодь та щоденне створення унікальних можливостей для інтеграції української фахової школи у світовий науково-освітній простір!».
Ця міжнародна співпраця щосеместру відкриває молоді нові можливості. Зокрема, восени 2023 року перший досвід навчання в Данії здобули Ірина Гасан, Марія Дикань та Вікторія В’язовська (їхні враження детально описані тут і тут). Восени 2024 року естафету перейняли четверо студентів Навчально-наукового інституту архітектури, будівництва та землеустрою (про їхні здобутки читайте тут і тут). Протягом 2025/2026 навчального року навчання в академії успішно пройшли студентки Єва Дьомкіна, Марія Парасоцька, Руслана Кравченко та Поліна Хлистун (історії яких можуть надихнути тут і тут). Окрім того, у весняному семестрі цього ж навчального року до Данії вирушили майбутні фахівці з міжнародних економічних відносин Максим Перепелиця та Софія Костюченко, студентка четвертого курсу спеціальності «Архітектура та містобудування» Єлизавета Васильєва а також студентки третього курсу спеціальності «Комп'ютерні науки» нашого університету Анастасія Золотайко та Анастасія Косач.
Нагадаємо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатися за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ протягом семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією щодо актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтеся до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності університету Анни Костянтинівни Павельєвої (+3-8-095-91-08-192).
