2024-06-07

У Центрі ветеранського розвитку відбулася зустріч з бійцями 3 ОШБр

На базі Центру ветеранського розвитку Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» студенти різних спеціальностей та курсанти кафедри військової підготовки зустрілись з бійцями Третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України та представником молодіжної організації «Центурія», які відкрито дискутували з молоддю про свій військовий досвід та розповіли про бойовий шлях підрозділу.

У Центрі ветеранського розвитку відбулася зустріч з бійцями 3 ОШБр

У Центрі ветеранського розвитку Полтавської політехніки відбулась зустріч студентів різних структурних підрозділів, курсантів кафедри військової підготовки багатопрофільного класичного університету та представників Третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України, які поділилися з юнаками та дівчатами власними історіями несення військової служби у лавах Збройних Сил України в умовах повномасштабного вторгнення та розповіли про особливості внутрішньої культури підрозділу. Студенти активно цікавилися умовами відбору до лав військовослужбовців та проходження служби у складі Третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України. з представниками Третьої окремої штурмової бригади Збройних сил України.

На початку заходу проректор з науково-педагогічної та навчальної роботи, кандидат військових наук Анатолій Мартиненко представив учасникам зустрічі сьогоднішніх спікерів, запросивши ініціативну, цілеспрямовану студентську молодь Полтавської політехніки долучатися до обговорення та ставити питання під час дискусійної сесії у форматі «питання-відповідь». Проректор подякував захисникам за проведення таких національно-патріотичних виховних заходів та спілкування.

Військовослужбовці з позивними «Студент», «Гатц» та «Ніч» поділилися власним досвідом у військовій справі, розповідаючи про історію створення, призначення та ефективну бойову діяльність Третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України.

Зокрема, боєць з позивним «Студент» уповноважений на роботу інструктором, а інший воїн, з промовистим позивним «Ніч» є представником молодіжної організації «Центурія», що входить до складу Третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України. За їхніми словами, для захисників надзвичайно важливо убезпечити цивільне населення, зберегти націю та підтримати сильний національний дух. Тому у складі бригади і діє молодіжна організація «Центурія», яка займається вихованням молоді віком від 14 до 18 років. І лише після досягнення 18 років кожен має сам вирішити чи займатися йому далі по життю військовою справою чи працювати задля повоєнної відбудови.

«Плануючи нашу сьогоднішню зустріч, розраховуємо на спілкування, тобто ми з товаришем готові відповідати на будь-які ваші запитання стосовно нашого сьогодення на війні, часто фактично на «нулі», у тій непростій ситуації, що зараз відбувається навколо нашої країни. Неправильних відповідей не існує, як не існує неправильних питань, тому зможемо вільно спілкуватися.

На жаль, війна стосується кожного, і ніхто з нас не винен, що ворог нині прийшов на нашу землю, ворожа навала тут, а не десь там, зло серед нас і воно скрізь по світу. Коли ми комунікуємо з вами, то мається на меті передовсім не відбір до лав Третьої окремої штурмової бригади Збройних Сил України, а цінність живого спілкування і хочемо поговорити про наболіле», – говорять бійці.

Захисники, які виконували низку надскладних бойових операцій на бахмутському, донецькому та десятках інших напрямків, разом зі студентською молоддю Полтавської політехніки розмірковували над глибинними сенсами та потрактуванням поняття «нація».

Для спікерів ключовою рисою належності до нації є одна кров, тому важливим атрибутом привітання у бригаді залишається відкрите рукостискання трошки нижче ліктя як демонстрація відкритості, і, на їхню думку, дійсно пророчими стали слова видатного українського поета Тараса Шевченка, який чітко розформулював це ємне поняття, написавши у своїй відомій поезії «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні та не в Україні сущим».

«Наша робота полягає в досить простих речах, ми продовжуємо боротьбу наших славетних попередників – холодноярців, карпатських січовиків, дивізійників, адже війна триває не три, десять років, вона триває вже понад три століття. Московія хоче докорінно знищити нашу націю, а ми разом продовжуємо боротьбу за існування нашої нації. Для нас насправді є величезною честю продовжувати боротьбу наших попередників, ми робимо це без страху, хоча іноді буває страшно, дуже страшно, проте ми продовжуємо вперто бити ворога.

Для нас немає більшої мотивації, ніж боротьба за існування нашої нації в світі, навіть немає думок аби здатися, програти тощо. Бо якщо програємо нашу Україну, то вже не побудуємо нового Києва, Полтави, не зведемо жодного іншого міста, адже не буде нашої історії, мови, культури, нашого духовного спадку, не буде нашої незламної нації», – поділилися власною мотивацією захисники.

По завершенню студенти мали можливість поставити бійцям низку актуальних питань та отримати на них розгорнуті відповіді, зокрема, виступаючі відзначили силу національно-патріотичного виховання сучасної молоді, її вмотивованість та патріотичну налаштованість. Серед основних меседжів спілкування – головне зберегти мирних жителів, цивільних, адже люди залишаються заручниками немирних воєнних обставин, а самим військовим чітко усвідомлювати задля чого вони часто до останнього подиху стоять на захисті державних інтересів.

Нагадаємо, раніше на базі Центру ветеранського розвитку відбулася зустріч з бійцями бригади спецпризначення «Азов».

Раніше у Центрі ветеранського розвитку навчали налагоджувати комунікативно-правову взаємодію з ветеранами війни, захисники дізналися про можливості у сфері освіти, правового та соціального захисту, які доступні у Центрі ветеранського розвитку Полтавської політехніки, у Центрі ветеранського розвитку Полтавської політехніки обговорили особливості спілкування з учасниками бойових дій і травмованими війною та відбулася творча зустріч з Павлом Казаріним.

 

Медіацентр

Національного університету

«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»