30 березня до 220-річчя від дня народження відомого французького письменника Віктора Марі Гюго на базі гуманітарного факультету відбулося засідання студентського наукового гуртка «Філологія» під керівництвом кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри германської філології та перекладу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Анни Павельєвої. Засідання та обговорення спадщини прозаїка мало відбутись 26 лютого – у день народження письменника, проте було перенесене у зв’язку із вторгненням російської федерації на територію України.
Під час засідання учасники наукового гуртка обговорили життєвий та творчий шлях митця, зокрема, розглянули його найвідоміші романи – «Собор Паризької Богоматері» та «Знедолені», поему «Мазепа» та проаналізували її переклад англійською та українською мовами. Юні науковці підготували ґрунтовні літературознавчі дослідження та поділилися власними інтерпретаціями прочитаних прозових творів.
Віктор Гюго – французький письменник, драматург, поет, публіцист, громадський діяч, який зробив значний внесок в оновлення поезії та театру як лідер течії романтизму у французькій літературі. Прозаїк також дав змогу багатьом поколінням сучасників розвинути думку, що ідеологічна позиція письменника в політичному житті завдяки численним зобов'язанням прирікає його на вигнання. Творчість Віктора Гюго дуже багатогранна, його перу належить величезна кількість романів, лірична поезія, драми у віршах і прозі, політичні промови в Палаті перів, численні листи тощо.
Окрему увагу під час засідання гуртка студенти приділили поетиці та перекладам поеми Віктора Гюго «Мазепа», вперше надрукованої 1829 року. Натхненням для написання поеми «Maзепа» стали однойменна поема Джорджа Байрона та творчість Луї Буланже. Поема увійшла до збірки «Поезія сходу» (Les Orientales, 1829), епіграфом до твору послужив перший рядок твору Джорджа Байрона – Away! – Away!
Слідуючи за Байроном, Віктор Гюго теж наголошує на відстані, що лежить між цінностями українського героя і західним читачем. Проте прагнення романтичного героя до свободи – це не єдина роль Мазепи Гюго. У першій частині поеми письменник наголошує на зв'язку між людиною і природою, що її оточує – українською природою, хоча Україна не згадується упродовж усієї подорожі. Проте в останніх рядках першої частини Гюго повідомляє читача про майбутнє героя, а саме: одного дня його зроблять провідником України (prince … de l'Ukraine у французькому тексті). Дикий скакун Мазепи помирає. Лише коли українця відв'язують від трупа, він спроможний досягти вершини – стати гетьманом.
Цей символізм Гюго розкриває у другій частині поеми. Він пояснює, що Мазепа – це символ митця, що прив'язаний до спини Генія. Митець намагається звільнитися від пут Генія, але не може. Геній відносить митця з реального світу. Природа перешкоджає цим скаканням, бо не розуміє митця. Політ Генія – тобто коня – несе митця з банального світу на межу ідеалу.
Українською мовою перекладено майже всі романи, драми та вірші Гюго. Багато зробив для популяризації його творчості в Україні Іван Франко, який високо оцінив соціальні повісті «Останній день смертника» (1929), «Клод Ге» (1934). Франко переклав 8 віршів із збірки «Кари», 11 віршів із інших збірок, уривок із роману «Знедолені» під назвою «Ватерлоо», фрагмент антиклерикальної драми «Торквемада», написав статтю «Сотні роковини народження В. Гюго».
Варто відзначити той факт, що учасники гуртка окремо розглянули та порівняли переклади драми В. Гюго «Торквемада», виконані Лесею Українкою, Іваном Франком та Борисом Теном.
Твори Гюго перекладали Олена Пчілка, Михайло Старицький, Павло Грабовський, Максим Рильський, Микола Бажан, Борис Тен, Михайло Рудницький, Віктор Шовкун, Сава Голованівський, Валерія О'Коннор-Вілінська та ін.
Видання творів Віктора Гюґо – лідера течії романтизму у французькій літературі, письменника, драматурга, поета, публіциста, громадського діяча, члена Французької академії –започаткувало у 1920-х рр. видавництво «Чайка», оприлюднивши 1923 року трагедію «Лукреція Борджіа», яку переклала Валерія О'Коннор-Вілінська. 1926 року в Харкові «Книгоспілка» видала трагедію «Король бавиться» в перекладі Максима Рильського, що її перевидано там само 1931 р. Повість «Бюґ-жарґаль», видану харківським «ДВУ» 1928 р., переклала Христя Алчевська. Того-таки року в київському «Сяйві» вийшов роман «Дев'яносто третій рік», який переклали Ольга Косач-Кривинюк і Любов Комарова.
Наступного року цей роман з'явився в харківському «ДВУ» в перекладі Христі Алчевської. Опублікований «Сяйвом» переклад Ольги Косач-Кривинюк та Любові Комарової вийшов також у харківському «ЛіМі» 1932 року. Третій варіант перекладу роману «Дев'яносто третій рік» у перекладі Івана Ханенка з'явився у харківсько-одеському «Дитвидаві» 1937 року. Скорочений переклад роману «Безталанні», який вийшов у харківсько-київській філії «Книгоспілки» 1930 року зробив Антон Харченко. Скорочений переклад цього роману під назвою «Знедолені» у виконанні Є. Збарської опублікувала харківсько-одеська філія «Молодого більшовика» 1934 року. А в київській філії «Молодого більшовика» протягом 1938-40 рр. вийшов повний переклад цього роману у двох томах з тією самою назвою (Т. 1 – 1938 р.; Т. 2 – 1940 р.). Здійснив переклад Микола Іванов. Переклад роману «Людина, що сміється», виданого «Книгоспілкою» 1930 року, зробив Микола Сагарда. Збірку оповідань Гюґо під назвою «Останній день засудженого» було видано в харківському «ЛіМі» 1931 року в перекладі Володимира Свідзинського. Тоді саме харківсько-київська філія «ЛіМу» видрукувала одним виданням трагедії «Король бавиться» та «Ернані» в перекладі Максима Рильського. Скорочений переклад роману «Трудівники моря», виданого року харківсько-київським «Молодим більшовиком», виконала Христя Алчевська. 1935 року в харківському «ЛіМі» вийшов роман «Собор Паризької богоматері» у перекладі з французької за редакцією Зінаїди Йоффе. Драматичну поему Віктора Гюґо «Maзепа» (1828) переклав Михайло Рудницький.
«Творчість Віктора Гюго – окрема сторінка історії французької літератури, присвячена найрізноманітнішим соціальним проблемам. Досліджуючи спадщину відомого прозаїка, провели захопливу літературну зустріч та обговорили власні читацькі враження. Плануємо наступні засідання студентського наукового гуртка, де неодмінно обговоримо творчість найяскравіших літературних постатей сучасності», прокоментувала керівник наукового гуртка, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри германської філології та перекладу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Анна Павельєва.
Нагадаємо, що засідання студентського наукового гуртка «Філологія» відбуваються на гуманітарному факультеті Полтавської політехніки принаймні раз на місяць.
Наступне засідання гуртка, присвячене перекладу лексем на позначення їжі у повісті Миколи Гоголя «Старосвітські поміщики» відбудеться у першій половині квітня 2022 року. До участі запрошуються студенти, школярі міста Полтави та області, зацікавлені в проблемах літературознавства, мовознавства та перекладознавства, поціновувачі колоритного літературного слова та усі зацікавлені.
За довідковою інформацією щодо часу та місця проведення наукового гуртка звертатися на кафедру германської філології та перекладу (ауд. 310-Ц) або безпосередньо до керівника гуртка – Анни Костянтинівни Павельєвої за телефоном: (095) 91-08-192.
Раніше учасники наукового гуртка дослідили переклади фразеологізмів у повісті Миколи Гоголя «Вечір напередодні Івана Купала», вивчали життєвий та творчий шлях Вільяма Сомерсета Моема, дослідили сучасні навчальні технології, представили перекладознавчі дослідження творчості «батька» класичного детективу і автора пригодницьких романів, вивчали творчу спадщину поетів-лейкістів, обмінялися лайфхаками перекладу рекламних слоганів від всесвітніх брендів, дослідили сатиричну повість Михайла Булгакова та обговорили творчу спадщину польського фантаста.
Медіа-центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
