Фонд Народного музею історії університету імені Надії Кочерги збагатився новим експонатом – примірником краєзнавчого видання «Нетлінні авторитети Полтавщини» з нарисом про лікаря Полтавського інституту шляхетних дівчат Олександра Несвіцького.
19 квітня у Полтавському літературно-меморіальному музеї імені Івана Котляревського відбулася презентація видання, створеного з метою популяризації історії полтавського краю та повернення частково призабутих імен видатних культурних діячів, письменників, митців. Ініціатором проєкту став відомий у Полтаві лікар-психіатр, заслужений лікар України, який захоплюється історичними дослідженнями, член ГО «Добродії Полтавщини» Віталій Закладний. До створення книги долучилися Митрополит Полтавський і Кременчуцький Федір, Євгенія Стороха, Віта Сарапин, Олександр Цись, Артем Гончаров, Володимир Борисенко, Роман Обломієв, Віталій Закладний, Людмила Павлушко, Галина Романець та Олександр Геращенко.
Авторський колектив підготував видання, де по-новому репрезентував імена десятьох видатних постатей, пов'язаних з Полтавою – Григорія Сковороди, Паїсія Величковського, Івана Котляревського, Миколи Гоголя, Панаса Мирного, Володимира Короленка, допоміг поціновувачам історії рідного краю відкрити маловідомі сторінки життя Миколи Дмитрієва, Симона Петлюри, Олександра Несвіцького та Патріарха Мстислава.
Колектив укладачів збирав документальні джерела, працював з уцілілою якимось дивом у вихорі революцій та історичних потрясінь епістолярною спадщиною, збирав уривки свідчень очевидців. Так і народилася ідея видати збірку нарисів «Нетлінні авторитети Полтавщини» про десятьох полтавців. Післямову до видання та нарис про відомого письменника-гуманіста і правозахисника Володимира Короленка написав відомий лікар-психіатр, правозахисник, колишній дисидент та політв'язень Семен Глузман, який підписав примірник для музею університету.
Керівник проєкту Віталій Закладний презентував Народному музею історії університету імені Надії Кочерги портрети лікаря Олександра Олександровича Несвіцького, постать якого для полтавської і світової медицини є знаковою і незаслужено забутою, і його доньки Лідії Олександрівни – вихованки Полтавського інституту шляхетних дівчат.
«Надзвичайно приємно, що напередодні 205-річного ювілею Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», завдячуючи небайдужим полтавцям, наш музей поповнюється новими цікавими експонатами. Особливої уваги заслуговує нещодавно подарована книга Віталія Закладного «Нетлінні авторитети Полтавщини», де є нарис-замальовка, присвячена відомому земському лікарю Олександрові Несвіцькому. Відкривається ще одна цікава сторінка творчості неординарної особистості, яка віддала життя служінню внутрішньому професійному покликанню, що становить безсумнівний інтерес для місцевих краєзнавців.
Завдяки презентованому краєзнавчому виданню викладачі та студентська молодь нашого класичного університету зможуть глибше осягнути історичний контекст не лише навчального закладу, а й тогочасної Полтави кінця XIX – початку ХХ століття, познайомившись з низкою постатей, без яких важко було б собі уявити сучасну «духовну столицю» та історію України.
Щиро вдячні дослідникам за невтомну працю у справі популяризації історії Полтавщини, видатних особистостей благословенної на таланти землі. Примножуймо та вивчаймо спадщину славетних попередників, виховуймо нову генерацію українців яскравими особистісними прикладами самовідданого служіння покликанню і патріотизму», – прокоментувала куратор Народного музею історії університету імені Надії Кочерги, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри українознавства, культури та документознавства Людмила Чередник.
За словами науковиці, безсумнівно, найбільш загубленим у часі з авторитетів Полтави залишається земський лікар Олександр Олександрович Несвіцький, відомостей про якого до сучасних днів дійшло небагато.
Відомо, що Олександр Несвіцький народився 21 липня 1855 року в місті Кременчук Полтавської губернії в родині міського архітектора. Середню освіту отримав у Полтавській гімназії, по завершенню навчання вступив до Медико-хірургічної академії Петербурга. У роки навчання в академії захопився революційними ідеями. Відвідував нелегальні зібрання гуртків, чим звернув на себе увагу поліцейських органів. Завдяки рідним та знайомим, які взяли юнака на поруки, був висланий у рідне місто під нагляд поліції. Незважаючи на те, що він не отримав закінченої медичної освіти, брав участь у боротьбі з епідемією дифтерії та навіть виконував обов’язки завідувача відділенням.
У жовтні 1883 року Олександра Несвіцького було призначено земським лікарем Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Він зарекомендував себе високопрофесійним лікарем і прекрасним організатором. Саме Олександр Олександрович вперше запропонував поєднувати стаціонарне надання медичної допомоги з виїздами на місця, переймався питаннями санітарно-гігієнічного нагляду за шкільними закладами, вперше запропонував та ввів створення літніх ясел для немовлят, першим став застосовувати амбулаторну карту. До нього ніхто в світі такий облік медичної інформації не вів.
У 1902 році лікар переїхав із родиною до Полтави, отримавши пропозицію роботи на посаді міського лікаря для бідних. По приїзду Олександр Несвіцький влаштувався на дві посади – і міським лікарем, і лікарем-консультантом внутрішніх хвороб при Полтавському інституті шляхетних дівчат. Сюди ж родина Несвіцьких віддала на навчання доньку Лідію. Тепер їхні фамільні портрети зберігаються у Народному музеї історії університету.
У 1934 році за подвижницьку професійну діяльність найвідомішому лікарю міста присвоїли звання Героя праці. Проте подальше його життя не було таким світлим, на родину медика-новатора чекав арешт та публічне звинувачення в антирадянській пропаганді. Але згодом справу повторно переглянули і родину лікаря звільнили за «відсутністю ознак злочину».
Олександр Несвіцький був добре знайомий із Панасом Мирним, Володимиром Короленком, Миколою Дмитрієвим, часто зустрічався з ними, обговорював насущні проблеми полтавців.
Помер Олександр Несвіцький у 1942 році та похований на Старомонастирському цвинтарі міста Полтави.
У виданні описаний випадок, як у 1995 році зовсім випадково полтавський робітник М. Пелех серед зібраної школярами макулатури знайшов щоденник лікаря, який він вів упродовж 1917 – 1922 років. Щоденник отримав друге життя – його придбав Державний архів Полтавської області та видав окремою книгою, що становить надзвичайну бібліографічну цінність.
Дане видання «Нетлінні авторитети Полтавщини» не вміщує усіх зібраних відомостей, наразі до видання готується книга «О.О. Несвіцький – втрачене ім’я», де можна буде почитати нові факти з біографії лікаря та славнозвісний щоденник. Небайдужі полтавці продовжують пошуки нових відомостей про свого видатного земляка.
«Презентація такого чудового змістовно наповненого видання – це прекрасна нагода пригадати імена тих полтавців, вихідців нашого благодатного краю, котрі засвідчили свої дари Божі, свої таланти перед Полтавою, перед Україною, перед світом. Книга «Нетлінні авторитети Полтавщини» сталася невипадково, розпочавшись з простої ідеї Віталія Петровича Закладного створити особливий життєпис видатних постатей, чий легкий, ледь помітний слід й досі бережуть затишні полтавські вулички.
Співробітники Полтавського літературно-меморіального музею Івана Котляревського охоче долучилися до такого вкрай потрібного на Полтавщині проєкту, відкривши по-новому історико-культурний та мистецький бекграунд тогочасної Полтави.
Робота музейників над презентованим нині проєктом розпочалася десь рік тому, коли Віталій Петрович вчергове прийшов до нас, поділився ідеєю та запропонував попрацювати над близькими для нас темами. Тримаючи у руках дане видання, вкотре радію з того, що наш музей зробив свій вагомий внесок у розвиток культурного життя міста. Висловлюємо сподівання, що дане видання не буде поодиноким і невдовзі ми відкриємо для себе нові імена, досліджуючи славну минувшину та сучасність», – наголосила модераторка, провідна наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею імені Івана Котляревського Євгенія Стороха.
За словами одного з укладачів видання «Нетлінні авторитети Полтавщини» Віталія Закладного, історія нашої багатостраждальної державності знову повторюється, а ненаситний північний сусід, завдаючи постійних ударів по школах, музеях, культурних центрах, прагне позбавити українців сильної генетичної пам’яті.
«Не маючи власної державності понад сім століть, українці мужньо зберегли власну мову, культуру, національну ідентичність. Зараз наша держава змушена знову протистояти жорсткому агресору, які всіляко прагне позбавити нас гідного життя, будь-яких прав, демократичних свобод, моральних цінностей.
До праці над цією відносно тоненькою за обсягом, але, безумовно, величною за змістом, книгою долучилися науковці, банківські співробітники, президенти та члени громадських організацій, підприємці, священнослужителі та просто небайдужі полтавці. Це наша колективна спроба подати власний погляд на постаті цих непересічних полтавців з точки зору людей, не обмежених жодними науковими перешкодами. Кожна новела має власний стиль оповіді, у лаконічній та доступній формі донісши до читачів окремі життєві сторінки визначних особистостей, їхній неоціненний внесок у життя міста та країни загалом.
Це не наукова праця, адже досить важко відкривати щось нове там, де до тебе вже все відкрили. Але все одно книга має свою особливу цінність, адже повертає полтавцям ім’я забутого донедавна лікаря й першого очільника Полтавської обласної лікарні Олександра Несвіцького, про якого невдовзі плануємо видати окрему книгу. На жаль, в умовах повномасштабного вторгнення, окрім фізичної, триває ідеологічна війна, коли ми змушені не пишатися, а виправдовувати своїх героїв. Але ми маємо знати власні національні витоки, не забуваючи тих, чиї імена назавжди зберегла полтавська земля.
Звісно, ми не обмежимося десятьма згаданими вище постатями, героїв наших наступних книг, таких «нетлінних полтавських авторитетів» набагато більше. Напевне, ще буде кілька нових видань, а наразі хочу подякувати усіх, причетних до такої корисної та культурно значущої справи. Цікавмося літературою, підтримуймо музеї, працюймо на усіх можливих фронтах та віримо у нашу спільну Перемогу!», – розповів Віталій Закладний.
За словами митрополита Полтавського і Кременчуцького Федора, книга про видатних полтавців, безсумнівно, зробить свій внесок у перемогу нашого народу в російсько-українській війні: «Ворогам не вдалося нашу націю відчувати себе меншовартісною, змусити звільнити неналежну їм територію. Добре, що навіть зараз ми зібралися, щоб говорити про тих, без чиєї подвижницької діяльності складно уявити життя нашого сучасного міста. Ми зможемо подолати усі непрості випробовування, які випали на долю нашої країни. Усе залежить від нашої згуртованості й націленості на те, що ми маємо назвати перемогою: перший етап – на фронті, другий етап – наша перемога як нації, як країни, суспільства й цивілізації».
«У силу об’єктивних причин, саме там, в провінційній Україні, з’явилися на світ Божий яскраві, світлі люди, котрі стали знаменитими літераторами, дослідниками, священнослужителями та воєначальниками. Навіть для кількох нобелівських лауреатів перший ковток повітря після народження був українським», − наголосив у післямові лікар-психіатр, президент Асоціації психіатрів України, директор Українсько-американського бюро захисту прав людини і Міжнародного медичного реабілітаційного центру для жертв війни Семен Глузман, акцентуючи увагу читачів на вагомому внескові відомих жителів Полтавщини у розвиток світової культури і науки.
Нагадаємо, раніше експерти МКІП презентували та подарували політехніці книги, які надихають на творення нової національної ідеї, бібліотеці університету подарували ювілейне 14-томне видання творів Лесі Українки, а американська художниця подарувала кафедрі образотворчого мистецтва колекцію видань про мистецтво.
Нещодавно поетеса Юлія Стиркіна поділилася «секретами» поетичної творчості з учасниками літературної студії, у студхабі «Політехніка» відбулося перше зібрання книжкового клубу «ЧитаUA», студентки-документознавиці присвятили творчий проєкт видатній поетесі-шістдесятниці, студентки-філологи популяризують творчу спадщину Кобзаря німецькою мовою, а випускник університету Артем Лоік презентував ліричну збірку «Моя війна» та провів благодійний культурний вечір.
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
