З 20 вересня 2023 року у Полтавській політехніці розпочався цикл гостьових лекцій «Contemporary Contexts and Debates: 21st Century Literatures and Cultures in English».
У середу, 29 листопада, о 13:30 в ауд.318 Ц у змішаному форматі відбулась десята лекція «The Live Object to Spark It All: Imperialist Intimacies in Charles Olson's «Mayan Letters» («Живий об'єкт для іскри: імперіалістичні мотиви в «Листах майя» Чарльза Олсона»), яку прочитав Домінік Ноулз (Dominick Knowles), доктор філософії, викладач третього за розміром університету США – Массачусетського університету у Бостоні (UMass Boston) – професор письма та критичного мислення, академічний співдиректор Clemente Course in the Humanities (Dorchester), поет та науковець, що досліджує модерністську та сучасну поезію Америки. Наукові доробки Домініка опубліковані в Mediations, Viewpoint, Post45 Contemporaries, Modernism/modernity, Bloomsbury Academic та Amerikastudien, та інших. Наразі Домінік Ноулз викладає за сумісництвом на кафедрах англійської мови, американістики та трудових відносин в Массачусетському університеті в Бостоні.
На початку лекції Домінік Ноулз трохи розповів про свої наукові інтереси – дослідження поезії часів холодної війни та імперіалізму, а також про свій проєкт, присвячений Волту Вітмену, можливо, найвідомішому поетові США, якого вважають поетом-лауреатом американської демократії, який, проте, в 1846 році заохочував американську армію до вторгнення та анексії всієї Мексики. Тобто це митець, який, з одного боку, дійсно вірить у демократію, а з іншого боку, вважає абсолютно нормальним для його країни брутально вторгнутись і анексувати цілу країну.
І ось, 100 років потому, на початку холодної війни, поети, які подорожували до Латинської Америки та з неї, намагалися якось примирити свої ідеали демократії з історичними реаліями завоювання і, врешті, інкорпорували латиноамериканську історію або філософію корінних народів (зокрема, афро-латиноамериканську культуру) у свою творчість, щоб висловити своєрідну солідарність із стражденними і відсторонитися від жорстокості своєї імперії. Тобто досить часто американська поезія одночасно виступає проти імперії та підтримує неоколоніальне насильство (що було характерно для політики часів холодної війни).
Науковець зауважив, що, крім Чарльза Олсона, також досліджує творчість Амірі Барака, Лоуренса Ферлінгетті, Вальтера Ловенфельда та інших менш відомих поетів.
Домінік проаналізував кілька віршів сучасного поета-представника корінних народів з тієї частини Мексики, в якій навчався Олсон для того, щоб довести, що Олсон помилявся в своїх досить колоніалістичним міркуваннях про реальний народ майя і його культуру.
Після цього дослідник ознайомив слухачів із біографією Чальза Олсона, який народився у 1910 році у Вустері, штат Массачусетс, що знаходиться в 45 хвилинах їзди від його будинку. Літо він проводив у Глостері, штат Массачусетс, який став його рідним містом і центром його творчості. У середній школі він був чемпіоном з ораторського мистецтва, вивчав англійську літературу і отримав ступінь магістра з цієї дисципліни (захистивши дисертацію про творчість Германа Мелвілла). Після отримання ступеня магістра Олсон продовжував досліджувати творчість Мелвілла в університеті в 1933-1934 навчальному році, та упродовж двох років після цього він викладав англійську мову і був членом експериментального коледжу гуманітарних мистецтв Коледжу Блек-Маунтін.
Чарльз Олсен відомий як поет-модерніст другого покоління, тому що мав дуже тісні зв'язки з багатьма попередніми поетами-модерністами і відіграв важливу роль у створенні нової американської поезії, названої так на честь відомої збірки, яку опублікував Дональд Аллен у 1945 році, і до якої увійшло багато поетів, які зараз вважаються канонічними (таких, як Аллен Гінзберг чи Роберт Крілі).
Олсон зробив відкриття в інтерпретації мексиканських ієрогліфів, попри те, що він дуже мало знав іспанську мову і місцеві звичаї, коли тільки приїхав на півострів Юкатан.
«Листи майя» Чарльза Олсона наполовину складаються з довгого листування з поетом Робертом Крілі, його учнем, які він зібрав для публікації у видавництві на Майорці, в Іспанії. Тож, незважаючи на те, що вони виглядають як звичайні розмови, ці листи – це набагато більше, ніж епістолярний тревелог. Автор упорядковує ці листи з такою увагою до естетичних деталей, що цю роботу слід сприймати як книгу поезії. Сам Олсон називав себе «екскаватором витоків нового світу» та «археологом жалоби», а самі ці розкопки були досить буквальними. У своїх листах він розповідає про свої спроби відвідати руїни і навіть розкопати звичайні людські подвір'я без дозволу. Одного разу він просто взяв лопату і пішов на чиєсь подвір'я, щоб почати копати якнайшвидше, поки його не спіймали. І коли його неминуче спіймали, він збрехав і сказав, що має силу ворожити, де знаходиться вода під землею, і зробив вигляд, що ходить з палицею і шукає воду, що виглядає знущанням над традиціями корінних народів. Тож він ходив по подвір'ю власника землі з палицею і вдавав, що знайшов воду в обмін на крадіжку речей з його подвір'я.
У той же час, «Листи майя» – це спроба Олсона звільнитися від модернізму. Чарльз Олсен у своїй критиці ранніх модерністів, таких як Джеймс Джойс, Езра Паунд та Вільямс, стверджує, що література вводить в оману, тож він довіряє лише державі, економіці та політиці. Політиці насамперед тому, що він є прихильником ідеї історії як хронологічного чи телеологічного явища, тобто того, що історія йде по прямій лінії, немає ніяких зигзагів, що Захід є носієм майбутнього. Проте Ездзра Паунд, наприклад, був переконаним фашистом. Олсон говорить про метод прориву крізь ґрунт історичного часу, використовуючи «дзьоб свого его».
Олсен вимагає від поезії нелінійності, а просторове захоплення приводить його до археології, якою він займається саме тому, що він хоче досліджувати простір, як те, що доступне неозброєному оку, так і те, що може стати прихованим, якщо закрити очі. Це захоплення приводить Олсона до вивчення просторових особливостей, зокрема, ієрогліфів, у яких можна спостерігати своєрідну захоплюючу геометрію. Інтерес Олсона до майя також мав політичний та економічний впливи. Загалом, письменникам часто притаманне захоплення єгипетською культурою як з уособленням ідеї далекої таємниці, таємного, забороненого або містичного знання. Практично кожен канонічний американський письменник в тій чи іншій формі займався єгиптоманією або захоплювався культурою майя, ацтеків чи інків. Олсон також був добре обізнаний з цією літературною та академічною традицією і знав про сумний вплив цієї традиції не тільки на мексиканський ландшафт, який стрімко модернізувався, але й на археологів та поетів, які намагаються зберегти, а насправді переосмислити минуле корінних народів країни.
Вивчаючи ієрогліфи майя, Олсон не погоджувався із академічним консенсусом стосовно того, що ієрогліфи є примітивним кодом, який потребує розшифровки так само, як азбука Морзе чи щось подібне. Олсон, на противагу їм, ототожнював письмо майя виключно з алфавітом, адже саме письменність є межею між цивілізацією та варварством.
І факт залишається фактом, проте жодна корінна раса в Америці не володіла вповні писемністю, і тому жодна не досягла подібності цивілізації.
На завершення Домінік Ноулз розповів слухачам про особливості письма майя і складну систему семіотичних знаків, відкриті Чарльзом Олсоном, а також про переклади письмен майя, виконані письменником, та їх значення.
Лектор заглибився у фундаментальну працю Олсона «У холодному пеклі, в хащах», підкреслюючи, що це не просто подорожній щоденник чи збірка випадкових розмов. Ця книга радше натякає на естетичну увагу до деталей, яка підносить твір до царини поезії. Поєднуючи вірші на тему майя, етнографію та археологічні розвідки, текст відкриває новий поетичний дискурс, що закликає до звільнення американської поезії від задушливих обмежень західного впливу, переосмислюючи історію та закликаючи до нового майбутнього американської поезії.
У лекції також зачіпались питання суперечності та проблемні аспекти взаємодії Олсона з культурами корінних народів та колоніальна динаміка, притаманна його підходу. Загалом, дослідження має на меті оцінити успіхи та обмеження поетичної солідарності та її зв'язок з імперіалізмом, особливо в епоху холодної війни.
Слухачами лекції стали студенти перших – четвертих курсів спеціальностей 035 Філологія, 014 Середня освіта та 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа Полтавської політехніки разом із викладачами кафедри германської філології та перекладу: доктором філологічних наук, професором Тетяною Кушніровою та кандидаткою філологічних наук, доценткою Анною Павельєвою.
Нагадаємо, першу лекцію – «More than Rust: Narrating Post-Industrial America» («Більше, ніж «іржа»: наративи постіндустріальної Америки»), прочитала доктор Джулія Саттлер (Julia Sattler) з Дортмундського технічного університету (20 вересня 2023 року).
Другу лекцію – «US Myths and Politics on the 21st-Century Stage: Hamilton: An American Musical” («Міфи та політика США на сцені 21-го століття: Гамільтон: Американський мюзикл») – прочитала Ханна Шох (Hannah Schoch), дослідниця з Цюріхського Університету (27 вересня 2023 року).
Третю лекцію – «Is It Alright if I Don’t Sing Tonight? Romance, Romanticism, and Climate Grief in Contemporary Popular Music” («Нічого, якщо я сьогодні не буду співати? Романтика, романтизм і кліматичне горе» в сучасній популярній музиці») прочитав Андрін Альбрехт (Andrin Albrecht), дослідник з Єнського університету імені Фрідріха Шиллера (4 жовтня 2023 року).
Четверту лекцію – «Haunting US: 21st Century American Gothic” («Привиди США: американська готика 21 століття») прочитала Ханна Шох (Hannah Schoch), науковиця з Цюріхського Університету.
П’яту лекцію – «David Lynch Does not Take Acid, Acid Takes David Lynch: Fan Culture as Meme Culture” («Девід Лінч не вживає кислоту, кислота вживає Девіда Лінча: фан-культура як культура мемів»), прочитав викладач англійської мови та американістики в Університеті Зігена (University of Siegen) доктор Марсель Гартвіг (Marcel Hartwig).
Шосту лекцію – «The Devil's in the Details: the Everyday in Contemporary American Poetry” («Диявол у деталях: повсякденність у сучасній американській поезії»), прочитав Айзек Пікелл (Isaac Pickell), поет, кандидат філософських наук, викладач у Детройті, випускник магістерської програми з креативного письма Університету Маямі.
Сьому лекцію – “«A HISTORY OF THE HOW» – Protest and/in 21st-Century Documentary Poetry” («“ІСТОРІЯ ПРО ТЕ, ЯК” – протести в документальній поезії 21-го століття»), прочитала доктор Махшид Маяр (Mahshid Mayar) з Мангеймського університету (University of Mannheim).
Восьму лекцію – «Literature and Science: Scientific Discourses in Contemporary Science Fiction” («Література і наука: Наукові дискурси в сучасній науковій фантастиці»), прочитала Зої Леманн Імфельд (Zoë Lehmann Imfeld), заступниця завідувача кафедри сучасної англійської літератури в Бернському університеті (Швейцарія).
Одинадцяту (фінальну) лекцію – «In Lieu of a Conclusion: Claudia Rankine and Saul Williams: Democracy and Resistance in a Digital World» («Замість висновку: Клаудія Ренкін і Сол Вільямс – демократія та опір у цифровому світі») незабаром прочитає Ханна Шох (Hannah Schoch), науковиця з Цюріхського Університету (University of Zurich).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
