На черговому засіданні студентського наукового гуртка «Філологія» студенти-філологи досліджували життєвий та творчий шлях Вільяма Сомерсета Моема – англійського дипломата, який більш відомий в світі як прозаїк, драматург і літературний критик. Моем досягнув значної популярності та визнання за притаманну йому майстерність оповідача, правдивість, відточеність літературної форми, заснованої на принципі простоти, дохідливості та милозвучності.
Інтерес до літератури Сомерсет Моем виявляв з дитинства. Вже з раннього віку він багато і охоче читав. Свій перший твір – роман «Ліза з Ламбета» – написав у віці 23 років. В основу цієї книги були покладені його особисті враження від спілкування з біднотою, які він отримав під час лікарської практики у Медичній школі лікарні святого Томи. Ця книга отримала схвальні відгуки, але значною подією в літературному середовищі так і не стала – молодого письменника просто ніхто не помітив. Після цього Моем створив декілька оповідань і два романи, один з яких, «Місіс Креддок» мав успіх.
Не зважаючи на це, Сомерсет Моем спробував себе як драматург, оскільки вважав, що драматургічна форма більше підходить його перу. Тривалий час він безуспішно намагався пробитися на сцену з кількома одноактними п'єсами і однією багатоактною («Порядна людина»), але їх не хотіли ставити не тому, що вони були невдалі, а тому що антрепренери боялися ризикнути з нікому не відомим автором. Зрештою його п'єси почали ставити і з цього часу вони мали незмінний успіх. Маючи стабільні високі доходи і славу, Моем не мав на що нарікати, але був невдоволений режисерським свавіллям: часто його п'єси на сцені виглядали не так, як їх бачив сам драматург. Не маючи змоги і бажання нав'язувати іншим свою думку, Моем вирішив, що сам драматургічний формат накладає певні обмеження на його творчість.
Порвавши з театром, він відправився у подорож південними морями, під час якої написав кілька оповідань, в основу сюжету яких були покладені його особисті враження від мандрівки. Одночасно з оповіданнями Сомерсет Моем почав писати і твори великого формату. Після «Лізи з Ламбета» він написав у 1915 році роман «Тягар пристрастей людських», який багато в чому є автобіографічним.
1928 року вийшла його нова збірка «Ешенден, або Британський агент», що містила оповідання про секретного агента Ешендена, який виконує завдання британської розвідки. Прототипом цього героя став сам письменник, якому також довелося виконувати таємні місії на дипломатичній службі.
1938 року письменник, перебуваючи вже у поважному віці, повернувся до автобіографічного напрямку. Свої життєві погляди і спогади він виклав у романі «Підсумовуючи». В цей час він продовжував писати й оповідання, які виходили друком у різних журналах. Останнім з його великих романів став «На вістрі бритви». Після цього письменник віддавав перевагу малій прозі, продовжуючи писати оповідання до 1962 року.
«Жанрові та стильові особливості творів Сомерсета Моема вимагають від перекладачів неабиякої майстерності, адже будь-який переклад художнього твору має створювати такий самий ефект на читача перекладу, який справляє і оригінал на іншомовного читача. Головна функція будь-якого художнього тексту – естетична дія на читача оригіналу чи перекладу. Саме тому під час засідання ми розглянули не лише рецепцію творчості Сомерсета Моема в українському літературному просторі XX та XXI століть, а й перекладацькі інтерпретації романів “The Moon and Sixpence” («Місяць і мідяки»), “Cakes and Ale, or Skeleton in the Cupboard” («Пироги і пиво, або скелет у шафі»), “Razor’s Edge” («На вістрі бритви»). Зокрема, особливу увагу ми приділили компаративному аналізу перекладу на українську та російську мови безеквівалентної лексики в романі «Театр», відредагованому по методу Ільї Франка», – говорить керівник гуртка – кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри германської філології та перекладу Анна Павельєва.
Як зазначав письменник, він не любив книг, написаних барвистими і складними метафорами, і сам уникав писати у подібному стилі. За це критики неодноразово закидали йому надмірну лаконічність і сухість викладу. Однак будучи противником снобізму, Сомерсет Моем виступав проти літератури, зрозумілої лише самим аристократам і естетам. Саме цій принциповій простоті, яка робила його твори доступними не тільки витонченим знавцям, але і пересічним читачам, він і завдячує своїй великій популярності. Водночас, письменник наголошував на постійному самовдосконаленні, яким він займався до глибокої старості, не спочиваючи на заслужених лаврах.
«Перед перекладачем, як і перед автором оригіналу, стоїть завдання, яке полягає в тому, щоб викликати у читача певні емоції, почуття, асоціації. Під час читання включається уява; а сам твір має викликати в голові у читача картини з книги, ніби залучати його до дій. Саме для цього у художніх текстах широко використовуються різні тропи, найпоширенішими з яких є метафори та образні порівняння, переклад яких ми дослідили на прикладі роману С. Моема «Театр», – коментує постійна учасниця гуртка – студентка 3 курсу спеціальності «035 Філологія» Діана Михайліченко.
Засідання студентського наукового гуртка «Філологія» проводяться на кафедрі германської філології та перекладу Полтавської політехніки. Наступне засідання гуртка, попри канікули, відбудеться в січні 2022 року. Темою засідання стане структурно-семантичний та перекладацький аспект фразеологічних одиниць в повісті М. Гоголя «Вечір напередодні Івана Купала». Тому до участі запрошуються студенти усіх курсів та спеціальностей а також школярі міста та області, зацікавлені в проблемах літературознавства, мовознавства та перекладознавства.
За довідковою інформацією щодо часу та місця проведення наукового гуртка звертатися на кафедру германської філології та перекладу (ауд. 310-Ц) або безпосередньо до керівника гуртка – Анни Костянтинівни Павельєвої за телефоном: (095) 91-08-192.
Раніше учасники наукового гуртка представили перекладознавчі дослідження творчості «батька» класичного детективу, обговорили сучасні навчальні технології, вивчали творчу спадщину поетів-лейкістів, дослідили особливості перекладу рекламних слоганів, розглянули сатиричну повість Михайла Булгакова та обговорили творчу спадщину польського фантаста.
Медіа-центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
