Учасники студентського наукового гуртка «Філологія» під керівництвом кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри германської філології та перекладу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Анни Павельєвої провели засідання, присвячене перекладу лексем на позначення їжі в повісті Миколи Гоголя «Старосвітські поміщики». До плідної наукової дискусії долучилися 25 студентів-філологів І–V курсів та докторка філологічних наук, професорка кафедри германської філології та перекладу Тетяна Кушнірова, які обговорили найактуальніші питання перекладу найвідоміших гоголівських творів.
«Автор «Вечорів на хуторі біля Диканьки» та «Миргороду» Микола Васильович Гоголь був одним із найвідоміших з-поміж письменників-гурманів та кулінарів. Він не лише геніально описував у своїх літературних доробках застілля та способи приготування їжі, а й сам любив смачно поїсти та вмів гарно готувати. Навіть у листуванні із друзями митець часто згадував страви, які куштував у кафе і ресторанах та під час званих вечерь, які влаштовував для приятелів. В описах страв Миколі Гоголю немає рівних, а мотив їжі – один із ключових мотивів «українських повістей» та поеми «Мертві душі». Особливого значення мотив їжі набуває в повісті «Старосвітські поміщики», у якій кохання, народження, смерть, шлюб, праця, їжа, напої є основними рівнозначними реаліями ідилічного життя поміщиків, між якими немає різких контрастів, а все побутове, рутинне, дріб’язкове, неважливе в повсякденному житті (або з точки зору читача) є, навпаки, найважливішим в ідилічному просторі. Саме мотиви гостинності та їжі є найбільш значимими компонентами ідилічного хронотопу повісті, художній простір якої наповнений їжею і напоями в сирому та готовому вигляді, а день старосвітських поміщиків вимірюється не годинами, а часом прийому їжі, адже Пульхерія Іванівна та Афанасій Іванович їли не менше 8 разів на добу, а все їхнє життя протікало від трапези до трапези, а в такому способі проведення часу була своя логіка, адже поміщикам було приємно піклуватися один про одного, а мета та смисл їх життя зводились не просто до їжі, а до взаємної турботи.
Втім, переклад назв українських страв в повісті, як і інших реалій, вимагає неабиякої майстерності від перекладачів, адже при передачі етнічно маркованих лексем з однієї неблизькоспорідненої мови на іншу, перекладачі завжди стикаються із одвічною проблемою: вибором між калькуванням, описовим перекладом чи еквівалентами та транскодуванням (транслітерацією чи транскрибуванням) з подальшою необхідністю пояснювати окремі мовні одиниці за допомогою перекладацьких виносок та перезавантажувати таким чином текст іншомовними елементами. Тому проблема перекладу на англійську мову лексем на позначення їжі у ранній прозі Гоголя на сьогоднішній день є актуальною і малодослідженою та потребує подальших комплексних досліджень», – прокоментувала керівник гуртка, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри германської філології та перекладу Полтавської політехніки Анна Павельєва.
За словами докторки філологічних наук, професорки кафедри германської філології та перекладу Тетяни Кушнірової, найчастіше науковці досліджують етнокультурні реалії у всьому їх різноманітті на прикладах поеми «Мертві душі», п’єси «Ревізор» та циклу «Петербурзькі повісті».
«У перекладацькому аспекті увагу дослідників привертають, в першу чергу, імена, прізвища та прізвиська персонажів, фразеологізми, назви предметів побуту, зброї та одягу. Окремі особливості перекладу реалій на позначення їжі у творах письменника розглядалися у наукових працях Яварі Ю.В., Коковіної Л.В., Грінченко Н.О., Нестеренко О.В., проте особливості перекладу етнічномаркованих мовних одиниць на позначення їжі у ранній прозі Миколи Гоголя раніше не були об’єктом спеціального дослідження. Наукові праці, присвячені аналізу способів перекладу лексем, що відносяться до тематичної групи «Їжа» у творах Гоголя на сьогоднішній день носять несистемний характер і мають бути переосмислені з точки зору сучасного стану теорії літератури і теорії перекладу та в контексті перекладацької рецепції. Особисто мені було цікаво послухати про мотив їжі у повісті «Старосвітські поміщики» та про особливості перекладу лексем на позначення їжі англійською мовою», – розповіла науковиця.
«На засіданні гуртка розглянули лексику тематичної групи «Їжа» в повісті Миколи Гоголя «Старосвітські поміщики» в двох варіантах перекладу – Річарда Півера та Лариси Волохонської та Констанс Гарнетт і Ізабель Хепгуд. Учасники дійшли висновку, що обидві команди перекладачів при передачі на англійську мову лексем з тематичної групи «Їжа» найчастіше використовували прийоми описового перекладу, калькування, лексико-граматичної заміни (що спрощувало рецепцію тексту англомовному читачеві, проте позбавляло читача можливості насолодитися індивідуально-авторськими мовними одиницями та реаліями, які відіграють в контексті важливу роль) рідше – транскодування (транслітерацію та транскрибування) та опущення. Ми не лише аналізували два різні варіанти перекладу, а й пропонували свої варіанти та обговорювали можливі заміни і уточнення, доцільність використання тих чи інших способів перекладу та перекладацьких виносок», – говорить постійна учасниця гуртка, студентка-другокурсниця факультету філології, психології та педагогіки Олександра Несторик.
Подружжя перекладачів – Річар Півер та Лариса Волохонська – у своїх перекладах надзвичайно складної мови творів Миколи Гоголя, багатої на просторіччя, оказіоналізми, канцеляризми, культурно- та етнографічно марковану лексику, намагались передати особливості індивідуально-авторського слововживання за рахунок того, що відступали від норм англійської літературної мови та використовували прийом транскодування, у чому їм повсякчас докоряють рецензенти перекладів творів Миколи Гоголя та інші перекладачі. В той же час Лариса Волохонська не завжди правильно розуміла мову тієї епохи, що відобразилося в неточностях перекладу окремих реалій в гоголівських творах, таких, як «узвар» чи «урда».
Констанс Гарнет і Ізабель Хепгуд не використовували транслітерацію чи транскрипцію в перекладі лексем на позначення їжі, позбавивши повість національно-культурного колориту, а окремі лексичні одиниці були взагалі випущені із тексту перекладу. При цьому в англійському варіанті тексту ними були надзвичайно точно передані граматичні особливості гоголівської мови (порядок слів, демінутиви, звертання, вигуки, зниження стилістичного забарвлення в розмовній мові, використання зображально-виражальних засобів тощо). Однак, обидва варіанти перекладу є цілком адекватними та загалом передають український колорит творів за допомогою лексичних засобів англійської мови.
«Надзвичайно цікавою вийшла дискусія про адекватність перекладу грибних різносолів в повісті на англійську мову, адже обидві команди перекладачів використовували прийоми генералізації та лексико-граматичної заміни, від чого втрачається національний колорит описаних страв, і в той же час, спрощується сприйняття тексту для англомовних читачів, у чиїй культурі споживання їжі грибні страви ніколи не були популярними. Варто зауважити, що, наприклад, назва грибів «великі трав’янки» була експлікована обома парами перекладачів неправильно і в означених перекладах вищевказані гриби перетворились на гарбузи, що втрачає усякий сенс в контексті абзацу, в якому головна героїня ділилася секретами засолу грибів. До того ж, в кулінарії гоголівських часів в жодному із рецептів гарбуза не замочували в оцті, на відміну від грибів, які у слов’янських країнах традиційно вимочують та маринують в оцті. Як бачимо, обидві команди перекладачів відкинули демінутив «грибки» і передали його звичайною лексемою «mushrooms», що трохи спотворює сприйняття картини світу повісті, адже у «Старосвітських поміщиках» подружжя неспроста використовує в своєму мовленні багато зменшувальних форм слів – такі особливості мови героїв вказують на їхні теплі стосунки та виступають маркерами ідилії в літературі епохи Романтизму», – доповнює студент-третьокурсник Микола Бочкар.
Нагадаємо, що засідання студентського наукового гуртка «Філологія» відбуваються на факультеті філології, психології та педагогіки Полтавської політехніки принаймні раз на місяць.
Наступне засідання гуртка, присвячене хронотопічним координатам повісті М. В. Гоголя «Травнева ніч, або Утоплениця», відбудеться у травні. До участі запрошуються студенти, школярі міста Полтави та області, зацікавлені в проблемах літературознавства, мовознавства та перекладознавства, поціновувачі колоритного літературного слова та усі зацікавлені.
За довідковою інформацією щодо часу та місця проведення наукового гуртка звертатися на кафедру германської філології та перекладу (ауд. 310-Ц) або безпосередньо до керівника гуртка – Анни Костянтинівни Павельєвої за телефоном: (095) 91-08-192.
Раніше учасники гуртка презентували дослідження творчості автора поеми «Мазепа», дослідили переклади фразеологізмів у повісті Миколи Гоголя «Вечір напередодні Івана Купала», вивчали життєвий та творчий шлях Вільяма Сомерсета Моема, дослідили сучасні навчальні технології, представили перекладознавчі дослідження творчості «батька» класичного детективу і автора пригодницьких романів, вивчали творчу спадщину поетів-лейкістів, обмінялися лайфхаками перекладу рекламних слоганів від всесвітніх брендів, дослідили сатиричну повість Михайла Булгакова та обговорили творчу спадщину польського фантаста.
Медіа-центр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
