З початком повномасштабної війни значна частина молоді зіткнулася з глибокою втратою: дому, звичного середовища та фундаментального відчуття безпеки. Цей досвід є надзвичайно травматичним, особливо для юнаків та дівчат у критичний період становлення особистості.
У цьому вирі випробувань арттерапія постає як безпечний, м'який і природний шлях до заглиблення у свій внутрішній світ. Вона дозволяє висловити те, що важко передати словами, і віднайти відчуття єдності, усвідомлення того, що ти не один. Створюючи простір абсолютної довіри, арттерапія дає можливість знову відчути опору під ногами, а часом – і повернути втрачений сенс життя. Вже після кількох занять учасники помітно відкриваються, стають сміливішими у висловленні своїх почуттів та впевненішими у власних рішеннях. Як наслідок, знижується рівень тривожності, а натомість з'являються нові внутрішні ресурси.
Наразі у Полтавській політехніці триває комплекс глибоких арттерапевтичних заходів, спрямованих на всебічну підтримку людей, що постраждали від війни, у цей непростий час. Ці ініціативи реалізуються в рамках масштабного проєкту Erasmus+ KA220-ADU TRUST: Trauma of refugees in Europe: An approach through art therapy as a solidarity program for Ukraine war victims («Травма біженців у Європі: підхід через арт-терапію як програма солідарності для жертв війни в Україні», грантова Угода № 2024-BE01-KA220-ADU-000257527).
Назва проєкту розшифровується наступним чином:
TRUST
T – Trauma (Травма)
R – Refugees (Біженці)
U – Ukraine (Україна)
S – Solidarity (Солідарність)
T – Therapy (Терапія)
Проєкт співфінансується ЄС і очолюється Центром нейропсихіатрії Сен-Мартен з Бельгії (Centre Neuro Psychiatrique St-Martin), у партнерстві з Полтавською політехнікою (Україна), Greek Carers Network EPIONI (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), Lekama Foundation (Люксембург), EuroPlural Project (Португалія).
Чергова арттерапевтична сесія, майстерно організована практичним психологом Оленою Кривенко та кандидатом педагогічних наук, доценткою кафедри психології та педагогіки Мариною Тесленко, мала поетичну назву «Там, де оживає внутрішній голос: 5 кроків до світла». Цього разу в основі практики лежали метафоричні асоціативні карти (МАК) – потужний інструмент у роботі з несвідомим, внутрішніми конфліктами та заблокованими емоціями. Кожен учасник обирав образ, який найточніше відгукувався на його особистий запит, і через цей образ відкривав себе, відчував свої глибинні потреби, страхи та мрії.
У процесі цієї роботи народжувались унікальні історії – глибоко особисті й водночас спільні у своєму людському досвіді. Учасники занурювалися у процес самопізнання, зверталися до власного досвіду, осмислювали джерела своєї внутрішньої сили, відпускали зайве та торкались світла, що живе всередині кожного. Багато хто зазначив, що такі вправи допомогли їм уперше побачити себе з іншого ракурсу, зміцнити віру у власні сили, краще зрозуміти свої цілі й навіть намітити конкретні кроки до їхнього досягнення. За допомогою таких артпрактик приходить глибоке усвідомлення: «Я можу бути сильним навіть у вразливості», «Мені не потрібно ховатися – мої емоції мають право бути», «Я маю голос – і він цінний».
Найбільш зворушливі моменти виникали тоді, коли учасники, відчувши глибокий емоційний відгук, раз по раз промовляли: «Це про мене» або «Я ніби знайшов частинку себе». У ці хвилини відбувалося щось більше, ніж просто рефлексія – це був акт внутрішнього визнання, момент істинного дотику до себе справжнього, до того, що довгий час залишалося прихованим, несформульованим, але нарешті знайшло форму, колір, голос. Саме тоді арттерапія перетворюється на простір зустрічі з власною сутністю – живою, вразливою, але наповненою силою.
«Там, де оживає внутрішній голос…» – це не лише поетична назва. Це – метафора процесу зцілення, у якому голос кожного учасника набуває сили, ясності та звучання. Адже внутрішній голос – це наш провідник до себе справжнього, і коли він оживає, з’являється світло.
Завершення заходу було особливо теплим – кожен мав можливість поділитись особистим відкриттям. Учасники писали короткі відгуки про те, як арт-терапія вплинула на їхнє ментальне здоров’я: «Я зрозумів, що в мені багато сили – і її можна використовувати на добро». Ці слова – беззаперечний доказ того, що арттерапія справді працює. Вона не дає готових рішень, але відкриває шлях – до прийняття, до відновлення, до зростання.
На завершення ведучі поділилися теплими словами підтримки: «Не варто тримати все в собі. Ваша історія важлива. І навіть якщо шлях до зцілення довгий – кожна творча дія, кожен малюнок, кожне слово наближає вас до себе справжніх. Просіть підтримки, дозвольте собі творити – це вже перший крок до відновлення».
Наступні заходи в межах проєкту TRUST обіцяють ще більше глибоких практик, нових методик і, найголовніше – підтримку, яка зараз така необхідна українській молоді. Бо мистецтво – це не лише про красу. Це ще й про надію. Про життя, яке проростає навіть крізь тріщини.
Нагадаємо, зараз у Полтавській політехніці триває серія арттерапевтичних сесій у межах проєкту “TRUST”, в рамках яких ВПО малювали свій герб, щоб символічно передати свої внутрішні цінності, джерела сили та надії, виконували практики асоціативного відображення думок на папері, робили арттерапевтичну вправу «Стосунки», мета якої – осмислення взаємозв’язків із близькими, спільнотою, країною, відповідали на запитання «Що для мене означає ментальне здоров’я?», працювали з нейрографікою, занурилися у світ тілесно-орієнтованої терапії, де рух, танець і тілесне вираження стали ключовими інструментами для емоційного звільнення та відновлення, працювали з метафоричними асоціативними картами, практикували асоціативне відображення думок на папері, вивчали символізм стихій природи та їхній безпосередній вплив на психіку та емоційний стан людини, занурились в музико- і драматерапію, взяли участь у арттерапевтичному занятті з нейрографіки під назвою «Моє дерево життя», працювали з метафоричними картками а психотерапевтичною моделлю Носсрата Пезешкіана, cтворювали малюнки, що зображували особисте «Дерево сили» учасників, виконували креативну арттерапевтичну вправу «Моя суперсила», пізнавали себе через трансформацію болю в мистецтво та зцілення і вчились через творчість висловлювати свої почуття, знижувати рівень тривожності та фокусуватися на позитивному.
Нещодавно науковиця політехніки взяла участь у заході на тему академічної мобільності у STEM-галузях вищої освіти у столиці Австрії – Відні, а делегація викладачів політехніки взяла участь у програмі академічної мобільності Erasmus+ на базі румунського університету-партнера Aurel Vlaicu University of Arad.
Відзначимо, викладачі Полтавської політехніки можуть брати участь у програмах академічної мобільності та стажуваннях, а студенти – навчатись за кордоном за грантовими програмами кредитної академічної мобільності Erasmus+ впродовж семестру або цілого навчального року у провідних університетах Австрії, Гренландії, Данії, Естонії, Іспанії, Литви, Латвії, Норвегії, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Фінляндії, Чехії.
За детальнішою інформацією стосовно актуальних програм стажування, викладання та академічної мобільності за кордоном звертайтесь до відділу міжнародних зв’язків (каб. 213-Ц, interoffice@nupp.edu.ua) або до координаторки міжнародної діяльності Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» – к.філол.н., доцентки кафедри германської філології та перекладу Павельєвої Анни Костянтинівни (email: kunsite.zi@gmail.com, телефон: +38-(095)-91-08-192).
Медіацентр
Національного університету
«Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»
